Článek
Відео та дописи на підтримку військових у соцмережах, масові вуличні акції в Україні та за її межами, долучення світових політиків та лідерів думок – лише деякі складові війни українців на інформаційному фронті. Свою боротьбу у медійному просторі веде і Ліза – волонтерка з України, яка активно допомагає українській армії та внутрішнім переселенцям.
До допомоги українцям дівчина долучилася з перших днів нападу Росії на Україну. «Перші півтора тижні я спала по дві години і постійно була на телефоні. Допомагала як могла – ліки, продукти, питання щодо евакуації. Однак потім моє волонтерство трансформувалося до інформаційного простору», – розповідає дівчина.
З початку повномасштабного російського вторгнення українка заснувала власний онлайн-проєкт з назвою «Lybid' Project», в рамках якого розповідає основні наративи пропаганди, які часто використовують росіяни.
У рамках свого проєкту Ліза спілкується з росіянами і запитує їх, що вони думають про російське вторгнення в Україну.
Спочатку дівчина проводила трансляції для друзів у соцмережах і навіть не підозрювала, що її ідея переросте у щось більше та користуватиметься популярністю. З того часу українка провела більше 200 стрімів, а на її каналі на Youtube назбиралося більше 5 тисячі підписників.
За допомогою чат-рулетки в інтернеті Ліза знаходить росіян, яких вона запитує, що вони думають про російську агресію в Україні. «Я не фільтрую і нікого не обираю навмисне, щоразу може зустрітися зовсім інший персонаж, зазвичай це люди різного віку з різних міст РФ. Це як справжня рулетка. Випадкова людина просто підключається і починається діалог», – каже Ліза.
Однак метою її проєкту не є переконувати у чомусь росіян. Як зазначає українка, люди, з якими їй довелося поспілкуватися, абсолютно не вміють критично мислити та адекватно оцінювати все, що відбувається.
«Я роблю це для наших людей. Більшість моїх підписників кажуть, що це допомагає їм відволіктися від всіх жахіть, що відбуваються. Особливо навесні, коли ситуація була максимально критичною», – розповідає Ліза, чому вирішила створити проєкт, що має незвичайний формат.
«Цей проєкт – дуже символічний для мене. Либідь – так хотіла назвати мене моя мама», – додає Ліза.
Příběhy Ukrajinek. Історії українок
Přinášíme vám příběhy ukrajinských žen, které se navzdory válce rozhodly zůstat doma.
Розповідаємо історії українських жінок, які попри війну вирішили залишитися вдома.
Одну зі своїх трансляцій українка провела на фоні зруйнованих росіянами будинків у Ірпені і запитала, що вони думають про наслідки «руського міра».
«Вони вважають, що Україна знаходиться під впливом Америки, а Америка хоче знищити Росію. На їхню думку, в Україні є фашисти, нацисти і бандерівці, проте вони не можуть точно сказати, хто це такі і чим вони відрізняються», – додає дівчина.
За час існування онлайн-проєкту Лізі довелося почути досить різноманітні версії щодо актуальних подій в Україні, проте більшість із них мають спільний знаменник – у своїх відповідях, за словами авторки, жителі РФ транслюють основні тези російської пропаганди.
Крім того, деякі росіяни, додає українка, переконані, що «90 відсотків українців проголосують за приєднання до Росії», «21 лютого Україна напала на Росію і почала обстрілювати Білгородську область», «Крим – російський», а «Росія не нападала на Україну, а проводить спецоперацію». «Чому Україна напала на Росію?» – запитав Лізу один із її персонажів.
Дівчина планує запустити ще декілька цікавих проєктів, спрямованих на допомогу українським військовим, проте подробиць наразі не розкриває.
«Водночас я співпрацюю з українським фондом «Гривня в день». Це платформа, на яку ти підписуєшся і в тебе щодня з рахунку автоматично списується гривня на допомогу українській армії», – розповідає волонтерка, додаючи, що ця сума – символічна, однак, якби всі українці згуртувалися, це могло б принести дійсно хороший результат.
«Нам доводиться організовувати різні проєкти, щоб заохочувати людей надсилати кошти на ЗСУ. Співпрацюємо з багатьма людьми, які самі звертаються до нас. Це художники, митці, фотографи і просто активні українці, які пропонують нам свій продукт – картини, фото тощо – і ми розігруємо їх за донати», – зазначає дівчина.
За словами Лізи, вона старається бути провідником між реальними українцями, які готові допомагати і організаціями та людьми, яким ця допомога дійсно потрібна.
«Я працюю на американську компанію і ще до війни ми хотіли відкрити школу-інтернат для сиріт, щоб навчати їх ІТ. Але з огляду на вторгнення компанія запропонувала створити спальні місця для біженців. Зрештою, мені вдалося облаштувати 440 з них на заході України», – ділиться Ліза своїми успіхами.
Успіх та перемога, за словами Лізи, чекають у майбутньому і Україну. «Всі мають зрозуміти, що українцям є за що боротися. Вони воюють не за ідею, а за реальні речі та людей – сусіда, маму, дружину, батька, за своє майбутнє. Росіянам немає за що воювати. Саме тому ми обов'язково переможемо. Не може людина без мотивації перемогти ту, у якої вона є», – переконана Ліза і продовжує вірити у перемогу України.
