Článek
Двадцятиоднорічна Поліна сидить з однокласниками в кабінеті ректора Англо-американського університету в Празі. З вікна видно залитий сонцем Празький Град, а надворі така весна, що їхні розповіді про війну здаються майже нереальними.
Поліна вивчає маркетинг, а її сім'я родом із Харкова, східноукраїнського міста, розташованого лише за кілька десятків кілометрів від російського кордону.
«Мої дідусь і бабуся все ще там. Бабуся довіряє своєму священнику, який стверджує, що їй варто дочекатися приходу російської допомоги», – безпорадно каже вона. Вся родина вже намагалася переконати бабусю, що це не так, але марно.
Досвід власної сім'ї надихнув Поліну взяти участь у проєкті, який в режимі реального часу перевіряє інформацію і таким чином привертає увагу до фейкових новин та пропаганди.
Дівчина приєдналася до Телеграм-каналу, де група людей по всьому світу допомагає перевіряти справжність фотографій, відео чи інформації, пов’язаної з війною в Україні. «Спочатку ми намагаємося знайти людину, яка знаходиться безпосередньо на місці зйомки фото чи відео. Нашою метою є знайти джерело», – пояснює Поліна.
Наприклад, коли надходить інформація про бомбардування міста, а російські джерела стверджують, що це стара фотографія минулих років з Донбасу, вони намагаються знайти когось, хто знаходиться в тому чи іншому місті, і може надати їм додаткові докази. «Але ми самі знаємо багато таких місць. Я колись перевіряла, чи йдеться про напад на Харків, бо я родом звідти, тож знаю, що це Харків, а не місто на Донбасі», – додає студентка.
Мабуть, найкумеднішою фейковою новиною, яку ми перевірили, було фото генерала Кадирова, на якому було написано, що він поїхав в Україну вбити Степана Бандеру. Але він помер більш ніж шістдесять років тому
Основною їхньою аудиторією мають бути читачі за кордоном, перевірену інформацію або спростовані фейкові новини вони оприлюднюють в соціальних мережах. Однак команда також намагається перекладати свої матеріали на російську мову і передавати росіянам, на яких найбільше спрямована пропаганда.
«Спочатку я працювала над цим майже цілодобово. Ніби це була моя повна зайнятість. Але це, звісно, волонтерство, і витримати психологічно – майже неможливо. Зараз ми працюємо позмінно», – розповідає Поліна. Дівчина може перевірити будь-яку інформацію протягом десяти хвилин. Складніші матеріали – протягом кількох годин.
Наразі найсерйознішою фейковою новиною, яку їм вдалося перевірити, було твердження про те, що іноземні студенти тікають з Києва, бо українці расисти. Але вони фактично тікали через війну, як і мільйони інших українців.
«Моєю найулюбленішою і, мабуть, найкумеднішою фейковою новиною, було фото генерала Кадирова, на якому було написано, що він поїхав в Україну вбити Степана Бандеру. Але він помер більш ніж шістдесят років тому», – сміється Поліна. Генерал Кадиров – лідер Чечні, близький до Володимира Путіна. Степан Бандера був націоналістичним політиком під час Другої світової війни.
Поки без змін
Дистанційно в Zoom до Поліни приєднується її однокласник Мікі. Зараз він в Одесі. Будучи студентом празького університету, він мав повернутися на навчання наприкінці лютого. Однак російське вторгнення відбулося раніше, і він дізнався про це, коли чекав на свій рейс до Праги.
Він намагався доїхати сюди автобусом, через деякий час дістався до Львова. Але перш ніж він зміг перетнути кордон, український уряд оголосив загальну мобілізацію чоловіків віком від вісімнадцяти до шістдесяти років. Мікі довелося залишитися вдома. Він повернувся до рідної Одеси і намагається допомагати.
Для Поліни Мікі є одним із контактів для перевірки інформації з місця, тому вона одразу запитує його, яка ситуація нині в Одесі. Мікі згадує, що регулярно чує обстріли. «Біля мене поки без змін», — додає він, з гіркотою згадуючи останнє речення однойменного роману Еріха Марії Ремарка.
