Článek
Коли у 2014 році Росія вторглася в український Крим, 17-річний Ігор Клименко почав думати про те, як допомогти своїй країні. Останні два роки хлопець працював над розробкою дрона для виявлення мін, який він уже успішно презентував на багатьох конкурсах і виставках.
«Вторгнення підштовхнуло мене зробити все, що в моїх силах, щоб допомогти своїй країні», – пояснив Ігор свій шлях до розробки квадрокоптера. «Мене завжди цікавила наука, тому я вирішив дослідити можливості використання робототехніки в розмінуванні».
Тепер його зусилля оцінила освітня технологічна компанія «Chegg», яка відзначає унікальних студентів, які намагаються змінити світ на краще, нагородою «Global Student Prize». На цьогорічному конкурсі було понад 7 тисяч номінацій і заявок із 150 країн. Однак переможець, який отримав приз у розмірі 100 тисяч доларів, міг бути лише один.
Середню школу молодий українець закінчив під час війни і поїхав до канадської провінції Альберта у пошуках нових знань. Над розробкою безпілотника він працює з науковцями з усього світу, а також з українською організацією, яка займається розмінуванням охоплених війною регіонів. Фінансово йому допомагає, наприклад, фінська неурядова організація «Ministry of Good Spirit».
Нині Ігор знаходиться у безпеці за океаном, проте його родина та друзі залишаються в Україні. В інтерв’ю він розповідає не лише про свій винахід, а й про відчуття, плани на майбутнє, а також про закінчення навчання з війною «за вікном».
Чи можете Ви розповісти нашим читачам більше про те, що саме робить Ваш дрон?
Мій дрон, «Quadcopter Mines Detector», виявляє як протипіхотні, так і протитранспортні міни та надає точні до сантиметра координати їхнього розташування. Крім того, оскільки мій прилад літає, він може виявляти такі міни, не підриваючи їх.
Чому і коли Ви вирішили працювати над винаходом?
У 2014 році, коли мені було дев’ять, у вечірніх новинах я почув про російське вторгнення в Крим. Це підштовхнуло мене робити все, що в моїх силах, щоб допомогти своїй країні. Тому я почав думати про те, як я міг би досягти цього, будучи ще учнем.
Сімнадцятирічний Ігор Клименко в Нью-Йорку, де він отримав свою нагороду.
Мене завжди цікавила наука, тому я вирішив вивчати можливості використання робототехніки в розмінуванні. Протягом останніх восьми років я співпрацював із своїми вчителями та вченими з усього світу, щоб розробити дрон, про який ми говоримо сьогодні.
Ваш винахід вже використовують в Україні? На якому етапі розробки знаходиться дрон?
Наразі я створив два прототипи та отримав на них два патенти в Україні. Зараз я працюю над створенням мінімально життєздатного продукту для тестування дрона в реальному житті.
(Примітка редактора: так званий «мінімально життєздатний продукт» — це продукт із найменшою можливою функціональністю, який повністю придатний для використання та дозволяє швидко отримувати відгуки від клієнтів для подальшого розвитку.)
Чи долучалися Ви ще якось до допомоги своїм співгромадянам і всій Україні ?
Коли я закінчував середню школу в Україні, я проводив онлайн-уроки з математики та фізики для своїх однокласників. Крім того, ми з батьками розвозили їжу та воду тим, хто захищав нашу країну на фронті.
Після закінчення школи я працюю волонтером у некомерційній організації «Ukrainian Global Scholars», яка допомагає українським студентам отримати стипендії в одних із найкращих університетів світу. Завдяки цьому я можу повернути своїй країні те, що вона мені дала, навіть будучи за тисячі кілометрів від дому.
Ваша родина та друзі залишаються в Україні?
Так, моя родина та друзі залишаються в Україні. Усі, кого я знаю, є героями і роблять надзвичайні речі. Багато з них зараз знаходяться на передовій, ризикуючи своїм життям, інші добровільно готують і доставляють їжу або працюють, щоб наша країна розвивалася.
Хоча я дуже сумую за всіма, я з нетерпінням чекаю одного дня повернутися в Україну зі знаннями, які я здобуду тут, в Альбертському університеті, щоб допомогти вирішити проблему протипіхотних мін не тільки там, але й у всьому світі.
Як це, закінчувати навчання під час російського вторгнення?
Коли Росія вторглася в Україну, все наше навчання було онлайн, і я з родиною виїхав із Києва до села. Я продовжував навчання там, поки ми ховалися в підвалі, а школу я зміг закінчити в травні, як і планував.
Багато наших вчителів через війну вступили до лав армії. Захищаючи нашу країну, вони продовжували підтримувати мене по телефону та дзвінками у Zoomі, щоб я міг закінчити навчальний рік і продовжити свій проєкт із розробки дронів. Я завжди буду вдячний їм за це.
Це була важка ситуація, але це додало мені рішучості зробити все, щоб допомогти своїм людям. Оскільки я день і ніч працював над удосконаленням дрона, я усвідомив важливість освіти. Я зрозумів, що маючи належні знання, я дійсно можу щось змінити.
Що для Вас означає Ваша перемога? І на що Ви витратите отримані гроші?
Для мене велика честь отримати цю нагороду і я дуже вдячний компанії «Chegg.org» і фонду «Varkey Foundation» за те, що вони надали мені цю платформу для підвищення обізнаності про глобальну проблему мін.
Нагорода допоможе мені в розробці дрона, але це також можливість співпрацювати з іншими молодими інноваторами з усього світу. Я вже спілкувався з кількома фіналістами «Global Student Prize» і з нетерпінням чекаю зустрічі з багатьма іншими та на те, як ми всі можемо працювати разом, щоб змінити ситуацію на краще.
Більшу частину грошей я планую витратити на подальший розвиток свого пристрою та порятунок якомога більше життів.
А як щодо Ваших планів на майбутнє?
У серпні я переїхав до Канади, щоб вивчати інформатику в Альбертському університеті, де є найсучасніше обладнання. Я маю намір використати все, чому навчився тут, у своєму проєкті. Окрім цього, я також проходжу онлайн-курс від Національного технічного університету України про системну автоматизацію.
Зрештою, я просто хочу навчитися якомога більше, щоб продовжувати розвивати свій пристрій і врятувати якомога більше людей. Я також сподіваюся, що моїм пристроєм можна буде користуватися в Україні та в усіх країнах, які цього потребують. Одного дня я мрію побачити світ без мін.
