У Празі продають дітей на замовлення. В афері фігурує й харківська клініка

Безперешкодно, а спочатку і без втручання уряду, Прага стала центром прибуткового бізнесу, який поліцейські називають цинічним виробництвом і продажем дітей.

За останні три роки в празьких лікарнях народилося щонайменше тридцять немовлят, яких, коли їм було лише кілька днів, відправили до різних куточків світу.

Всі такі випадки стосуються так званого сурогатного материнства: чужа жінка виношує ембріон справжніх біологічних батьків, діти народжуються в Празі, де їх офіційно переписують на батька – заздалегідь обумовленого «покупця», який забирає дитину.

Так, іноземці можуть вивезти дитину з Чехії всього за 60 тисяч євро, тобто за півтора мільони крон. Серед зацікавлених є й гомосексуальні пари та одинаки, тобто чоловіки, що тривалий час живуть без партнерки. Мотивом деяких із них, за їхніми словами, є й бажання їхніх матерів мати онуків.

Такі послугу надає клієнтам з усього світу приватна клініка в Україні. Як з'ясувало видання Seznam Zprávy, цією справою вже три роки займаються детективи Національного штабу боротьби з організованою злочинністю. Згідно з першим виявленим випадком, коли дитину вивезли до Іспанії, операцію назвали «Іспанець».

«Дітей роблять на замовлення та за плату, не йдеться про надання послуг безплідним парам, які мають проблеми зі здоров’ям і не можуть мати власних дітей», – підтверджує речник Національного центру боротьби з організованою злочинністю Ярослав Ібегей.

Відомо також про те, що одна дитина, народжена в Празі, пізніше загубилася десь у США. Поліція досі розслідує, що з нею сталося. З іншими немовлятами з Праги виїжджають люди, у яких ніхто не перевірив, чи можуть вони взагалі належним чином доглядати за дитиною. Або чи вони не педофіли.

Справа, яку задокументовали і перевірили журналісти видання Seznam Zprávy, наочно показує, що «торгівля» новонародженими може відбуватися в Празі з простої причини: у Чехії, на відміну від інших країн, немає чітких правил щодо сурогатного материнства.

Згідно з перевіреною інформацією, у справі фігурують двоє конкретних міст. Разом із Прагою йдеться й про Харків, де розташована клініка репродуктивної медицини лікаря Олександра Феськова. В Україні він є визнаним експертом у сфері лікування безпліддя, а також підприємцем, що побудував свій успішний бізнес, пов'язаний з наданням послуг штучного запліднення.

Наприкінці минулого року МВС України оприлюднило коротку доповідь про те, що поліція заарештувала шістьох осіб, пов’язаних із безіменною клінікою репродуктивної медицини, яка, на думку українських слідчих, фактично прикривала торгівлю людьми, водночас надаючи послуги сурогатного материнства.

У звіті поліція зазначила, що підозрювані заробили 1,2 мільйона євро (близько 30 мільйонів крон). Максимальне покарання: 15 років позбавлення волі.

«Зловмисники залучили малозабезпечених жінок для участі в так званій програмі сурогатного материнства. Жінки поїхали народжувати дітей до Чехії. Згодом їх змусили вдавати, що вони є біологічними матерями та відмовитися від батьківських прав на користь іноземців», – йдеться у звіті МВС.

Згідно з інформацією видання Seznam Zprávy, на цьому спільне чесько-українське розслідування, яке розпочалося приблизно у 2019 році, завершилося.

Однак, згідно з висновками чеських поліцейських, звинувачення в Україні мало що змінило. Бізнес по «торгівлі» дітьми працює, як і раніше, хоча й у менших масштабах.

У каталозі харківської клініки бажаючі з усього світу досі можуть обрати, яку дитину вони б хотіли. Раса, колір шкіри та волосся – не проблема. І навіть близнюки різної статі.

Так, клініка обирає відповідного донора яйцеклітини із своєї бази даних. А потім, за даними української поліції, організатори вербують жінку, якій перенесять ембріон. До цього процесу долучають бідних жінок, які отримують винагороду в 10 тисяч доларів.

Перед пологами ці сурогатні матері переїжджають до Праги, де їх зустрічає добре організована команда: няня, перекладач і людина, яка спілкується з державними установами. Вони реєструють жінку у лікаря і оформлюють для неї страхування.

У цей час до Чехії зазвичай приїжджає «клієнт» – майбутній батько. Під час розслідування справи чеські детективи натрапили на замовників із Китаю, США, Норвегії, Швеції, Німеччини чи Греції.

На думку поліції, народження у Празі та подальше врегулювання офіційних питань щодо батьківства у РАЦСі мають свою причину: клініка намагається обійти українське законодавство.

Українське законодавство передбачає, що сурогатна мати може виносити дитину лише подружжю та лише за умови, що пара не може мати дітей, а штучне запліднення не було успішним. Так, користуватися послугами сурогатного материнства не можуть гомосексуалісти. Це є і відповіддю на питання, чому серед клієнтів харківської клініки, яких «реєструють» у Празі, є гомосексуальні пари чи одинаки.

«Ще однією причиною є високий рівень медицини за відносно низькими цінами проти інших країн», – коментує прокурорка Мартіна Адамкова, чому Прага є прийнятним місцем для бізнесу харківської клініки.

Поліція з’ясувала, що разом із сурогатною матір’ю своєї дитини клієнти-батьки ходять до РАЦСу, зокрема до районів Прага 5 або 8. Чоловік і жінка прикидаються подружжям, а зізнаватися у тому, що дитину народила сурогатна матір, категорично заборонено.

Іноземця, якого сурогатна мати бачить вперше в житті біля стійки реєстрації, офіційно оголошують батьком дитини. За тим, аби все відбувалося без адміністративних збоїв, стежить співробітник української клініки. Він має бути поруч і у разі, якщо сурогатна мати змінить свою думку і не захоче відмовлятися від дитини.

Далі відбуваються пологи, після яких іноземець оформлює дитині необхідні документи в посольстві своєї країни, їде до аеропорту імені Вацлава Гавела та розпочинає нове життя з немовлям.

«Після народження дитини мати підписує пакет документів, де відмовляється від своїх прав на дитину та дає згоду на її поїздку до країни батька, а також підписує довіреність, щоб він міг виконувати всі правові дії щодо дитини самостійно», – каже речник Національного штабу боротьби з організованою злочинністю Ярослав Ібегей.

Видання Seznam Zprávy поспілкувалося з професором Феськовим. Журналісти дозвонилися на його на мобільний телефон. Однак лікар вибачився і сказав, що не може надати жодної інформації щодо цієї справи. «Я надішлю вам контакт свого адвоката»,  – сказав він.

Чеському адвокау Феськова Мареку Айхлеру журналісти надіслали десять запитань стосовно усіх деталей справи та ролі професора у ній. Адвокат відповів лише кількома реченнями.

«Клієнт категорично заперечує, що він, клініка чи хтось із оточуючих причетні до «виробництва та продажу дітей», шантажу батьків чи будь-якої експлуатації сурогатних матерів. Той факт, що у поліції або чеської влади є якісь етичні чи моральні проблеми з цим питанням, само собою не означає, що операція сурогатного материнства є незаконною», – написав Айхлер.

Він також додав, що для багатьох людей сурогатне материнство є єдиним способом мати дітей. «Тому цілком логічно, що цей метод стає популярним, коли є низка держав, в яких сурогатне материнство не є юридично проблематичним», – зазначив адвокат.

Проте українське законодавство забороняє таке альтернативне батьківство. Згідно із законом, дитина повинна потрапити виключно до батьків, які не можуть мати власного потомства і не досягли успіху в штучному заплідненні (як зазначалося вище, одностатеві пари, а також «одиначки» не входять до цього списку). За словами поліції, організовуючи пологи в Празі, харківська клініка могла легко обійти українські правила.

«Будь-хто, у кого є достатньо грошей, може буквально замовити собі дитину», – каже Лукаш Старий, чеський представник організації «Євроюст», європейського підрозділу судової співпраці, який допомагав організовувати розслідування справи у різних країнах.

Однак такі механізми з новонародженими та їхніми батьками вийшли з поля зору уряду. В Україні клініка приховала ім'я сурогатної матері, для лікарів в Чехії вона була просто мамою, а для чеських установ, за словами поліції, у неї був лише «ідентифікаціний номер», за яким вона хотіла зареєструвати батька дитини.

За словами речника мерії району Прага 8 Мартіна Шалека, РАЦС дотримувався Цивільного кодексу. «Щодо цього питання РАЦС співпрацював з поліцією», – сказав речник.

«Звичайно, лікарі та сестринський персонал не в змозі додатково вирішувати долю матерів та їхніх дітей», – розповідає Єва Лібігерова, речниця клінічної лікарні «Буловка», де поліцейські відстежували народження дітей сурогатними матерями з України. Як зазначає речниця, у лікарні їм також надали всю доступну інформацію для розслідування.

У жодному з тридцяти «чеських» випадків, задокументованих поліцією, не було підтверджено, що хтось зловживав або знущався над дітьми, народженими в Празі сурогатними матерями з України. Проте незрозумілим залишається вищезгаданий інцидент, коли дитина з Праги загубилася десь у США. Також відомо про чоловіка, який не забрав дитину. За словами поліції, він просто втратив інтерес.

Міжнародне розслідування також виявило батька, який виховував дитину в незадовільних умовах.

«Батьки, які хочуть дітей, часто старшого віку, найстаршому виповнилося 66 років, а в деяких випадках спостерігається абсолютна відсутність знань та досвіду батьків, необхідних для догляду за новонародженими», – сказав речник поліції.

Бізнес із дітьми позаминулого року в березні ускладнила пандемія коронавірусу та закриття кордонів. Через це двоє клієнтів із Китаю не змогли потрапити до Праги. А їхні малюки, навпаки, виїхати з Чехії. Так, одна дитина пробула в республіці півроку, інша – півтора. За ними доглядали няні, бо українські сурогатні матері, які їх народили, поїхали додому.

Правоохоронці з’ясували, що деякі інші українки не встигли виїхати до початку пандемії і були змушені залишатися в Празі багато місяців – без допомоги та досвіду.

За інформацією видання, детективи допитували батьків, які вивозили дітей за кордон прямо в празькому аеропорту. Серед іншого їх цікавило, чому вони купують дитину і чому саме так. Вони отримували різні відповіді – наприклад, один шведський клієнт розповів, що хотів порадувати свою маму, яка чекає на онуків. Інший, з Німеччині, пояснив, що хоче доньку. А батько з Болгарії сказав: «Я повинен зберегти рід».

А коли поліцейські запитали, чи мають вони відповідні умови для дітей, то почули репліку в стилі: «Коли ти купуєш Ferrari, у тебе ж є гараж для нього» або «Не хвилюйтеся – я перевожу цінний товар, будьте спокійні, про нього подбають».

За словами детективів, група навколо клініки Феськова добре усвідомлювала, що може легко обійти суворі українські закони через Прагу. Тому послуги не надавалися безпосередньо клінікою, а за допомогою угод, укладених між батьками та іноземними компаніями.

Потім кошти за сурогатне материнство опинялися на кіпрських та швейцарських рахунках компаній, якими лікар Феськов не володіє на папері, але фактично контролює їх.

Окремі ланки ланцюга, тобто люди на різних рівнях групи, не знали один одного. Також організатори доручили їм мовчати про зв’язок із поважною українською клінікою.

Поки в Україні головним дійовим особам висунули звинувачення, розслідування з чеської сторони стикається з вищезгаданим фактом: у Чехії немає законів, які б чітко визначали, як має виглядати сурогатне материнство, за яких умов це можливо, а що виходить за рамки Кримінального кодексу.

«У Чеській Республіці сурогатне материнство жодним чином не регулюється», — каже прокурорка Адамкова.

До речі, те, що відбувалося на шляху Україна-Прага, прямо заборонено законами Німеччини, Італії, Франції, Австрії чи Польщі.

Так, чеські поліцейські дійшли висновку, що, кажучи технічно, вони викрили торгівлю людьми, але з юридичної точки зору все складніше.

«Простіше кажучи, принцип, коли чоловік звертається до клініки, платить необхідну суму, доставляє сперму або безпосередньо до клініки, або відсилає її туди, а через рік приїжджає до Чехії, щоб забрати новонароджену дитину, при цьому дитина це просто товар в обмін на гроші, з точки зору непрофесіонала виглядає як торгівля дітьми, але з точки зору кримінального права ні», — пояснює речник Національного штабу боротьби з організованою злочинністю.

Для того, щоб за чеським законодавством йшлося про торгівлю людьми, поліцейські мають довести, що діти опинилися у педофілів або їх використовували, наприклад, для порнографії. Однак це не підтвердилося. Якби матерів змушували «орендувати своє тіло», це також був би злочин. Або ж якби вони жили в жалюгідних умовах і під цим тиском отримали винагороду в розмірі 10 тисяч доларів.

«У цьому випадку після розслідування підтвердився факт використання матерів, однак, з огляду на те, що жінки є громадянками України, справою проти клініки займається українська сторона», – каже прокурорка Адамкова.

Поліція вважає, що описаний випадок міг би переконати політиків встановити чіткі правила для сурогатного материнства. Наразі таких законів немає.

Міністр праці та соціальних питань Мар'ян Юречка заявив, що обговорить цю проблематику з іншими міністрами. Так, аби закон запрацював якнайшвидше.