«Прага стала для мене другим домом». Українка завдячує Чехії і вірить у відновлення України

«Змінилося все! Того життя, що було, більше немає. Моя родина залишилась в рідному Чорноморську, до Праги зі мною приїхали семирічна донька та четверо моїх учнів. Перші місяці перебування були емоційним пеклом. Я неймовірно сумувала за рідними, друзями та своїми учнями», - розповіла редакції Яна, яка в Україні працювала хореографинею та керівницею Театру танцю «Plastilin».

Однак їй пощастило познайомитися з неймовірною людиною, засновницею та директоркою організації «Танець Прага» Івоною Кроіцмановою. Саме вона надала Яні прихисток, відчуття дому та допомогла залишитись в професії.

«Це була дивовижна зустріч. Коли я приїхала до Праги, то не змогла швидко знайти житло, тому написала колезі з Києва, чи не має він знайомих, у яких можна було б залишитись на ніч. За 15 хвилин мені відповіла Івона, що чекає на нас у себе вдома. Ось так ми і живемо вже майже 9 місяців разом», - згадує українка.

«Танець Прага» надала Яні місце для репетицій і можливість створювати нові проєкти, працювати з українськими дітьми та проводити технічні класи для професійних танцівників. Протягом усього часу українка безкоштовно відвідувала театр «Ponec» та всі їхні заходи, поступово занурюючись у творчий осередок Чехії.

«Я була відкрита для будь-яких можливостей. Спочатку допомагала комунікувати чеським викладачам із українськими дітьми, після почала сама викладати. А вже за два місяці ми створили наш перший проєкт «Focus Ukraine» в рамках фестивалю «Танець Прага»», - розповіла хореографиня.

А далі на Яну чекало все більше і більше роботи: проєкт для фестивалю «Colours Ostrava» в тандемі з канадсько-українською групою «Balaklava bleus», участь у різноманітних заходах, створення дитячого перфомансу тощо.

За її словами, саме заняття улюбленою справою, яке іноді сягає понад 12 годин на день, допомагає їй впоратися із тугою за Україною. «Робота відволікає, я люблю творити, і це найбільше задоволення для мене, коли бачиш, як народжується вистава, а після - задоволені очі глядача», - розповіла вона.

Українка завдячує своїй родині за підтримку, яка є її потужною силою, що рухає вперед: «У Празі моя сім’я стала набагато більшою. Мої рідні та чеські друзі вірять в мене, мої можливості, тому я просто не маю права їх підвести».

Українцям, які тимчасово перебувають у Чехії, вона бажає вірити в людей та своє майбутнє, використовувати всі можливості, що дає життя. «А всі ці незручності, які ми маємо за кордоном, ніщо, якщо порівнювати з тим, в якому пеклі знаходяться наші військові та мирне населення України. Треба вміти дякувати за те, що ми маємо. А якщо прагнемо більшого, то проявляти ініціативу, бути наполегливими та незламними», - вважає хореографиня.

Яна мріє про повернення до рідного Чорноморська. Каже, навіть уявляє зустріч двох своїх сімей, як вона радітиме і плакатиме, обіймаючи рідних і слухаючи промову президента України про Перемогу.

«Звичайно, я планую повернутися до України, адже це моя Батьківшина. Я мрію про її відновлення і гадаю, що досвід, здобутий саме тут, допоможе мені в цьому. Я дуже вдячна Чехії за підтримку, зокрема Празі, яка стала моїм другим домом», - підсумувала Яна.