Článek
Андрій Юркевич родом зі Зборова, оркестровому диригуванню навчався у Львові, а професійний досвід збирав у Одесі, Варшаві, Молдові, Німеччині та Італії.
В Україні залишилася його мама, сестра і племінники. «Коли ще до війни у мене була можливість, то я частіше навідувався до них, але зараз такої можливості немає. Однак я сподіваюся, що вона знову з'явиться, і бажаю всім українцям, які нині знаходяться за кордоном, якнайшвидше повернутися додому», – поділився своїми переживаннями Андрій Юркевич.
Андрій Юркевич.
Коли Росія вторглася в Україну, він знаходився у Токіо, куди приїхав, щоб продиригувати вистави у місцевій Національний опері. «У зв'язку з пандемією потрібно було відсидіти карантин. Можете собі уявити, якими були мої карантинні дні – я сидів у готелі, читав ці страшні новини і не мав можливості повернутися додому чи активно виразити свій протест, навіть перебуваючи за кордоном», – зізнається Юркевич.
Нині українець живе у Празі, від якої, зізнається, у нього дуже незвичайні враження. «У мене було відчуття, начебто я приїхав до свого рідного міста», – розповів Андрій Юркевич, який переконаний, що його приїзд до Праги не є випадковим. За його словами, це сталося для того, щоб віддати шану вчителям, що навчали його вчителів, які свого часу також пов'язали своє життя саме з цим містом.
Розмовляв з Андрієм Юркевичем модератор чеського радіо «Classic Praha» Іван Дласк.
Чому Ви стали саме диригентом? Чи грали Ви раніше на якомусь інструменті?
У Тернопільському музичному училищі я грав на баяні. Коли прийшов час продовжувати освіту, постало питання купівлі професійного інструмента, на який у мене, на жаль, не було грошей. Це були великі кошти – на той час 5-6 тисяч доларів. А диригентська паличка тоді коштувала 20 копійок, і це було значно дешевше.
Знаєте, як в житті буває, коли доля підготувала для тебе якісь речі і відкриває тобі різні двері. В одні заходиш, з інших виходиш, а потім не знаєш, в якому життєвому лабіринті ти опинився. Але цей лабіринт довів мене до того, що у Львові я почав навчатися диригуванню.
Після отримання освіти я працював диригентом у Львівській національній опері, але відчував потребу продовжувати навчання. Мені хотілося зрозуміти інші культури, країни, оркестри.
Тому доля відправила мене до Італії, де я почав навчатися композиції і диригуванню, і активно шукати можливість стати концертуючим диригентом. Відтоді я закохався у італійську оперну музику, а особливо у творчість таких композиторів як Джузеппе Верді або Джакомо Пуччіні.
Ви досить довго були в Італії. Розкажіть детальніше про цей період.
Мої італійські пригоди – це дуже довга історія. Я почав співпрацювати з італійською роботодавчою агенцією, і треба було терміново замінити одного відомого диригента, Бруно Кампанелла, який мав диригувати оперу «Норма» Вінченцо Белліні у місті Палермо.
Мене запитали, чи можу я швиденько поїхати до нього додому, взявши з магазину нову партитуру, і вивчити її за один-два дні, щоб почати репетиції, які він не міг проводити через стан здоров'я.
Я поїхав до нього і за пів дня ми пройшли всю оперу. Тоді я поїхав до Палермо, де зумів дебютувати з нею. Відтоді розпочався новий період мого музичного диригування і розуміння італійської музики.
Чи вдалося Вам співпрацювати з чехословацькими чи чеськими співаками, працюючи в інших країнах?
Так, звичайно. Я співпрацював з багатьма хорошими видатними чехословацькими співаками. Великий внесок у мою кар'єру, розуміння музики і диригування бельканто вклала видатна співачка Едита Груберова. На жаль, нині її вже немає з нами, проте любителі музики пам'ятають її. Першою виставою з нею була опера «Норма» у Берлінській філармонії.
Також я співпрацював із такими молодими співаками як Павел Брешлік, Яна Куруцова або Люція Канькова. З нею взагалі цікава історія відбулася, тому що під час пандемії у 2020 році проходив інтерактивний вокальний конкурс, де я був у складі журі. Тоді я був музичним директором Кишинівської опери. Наш театр вирішив присудити спеціальний приз для найбільш цікавого виконавця, і цей приз отримала Люція Канькова, яка потім приїхала до нас виступати.
І зараз, коли я відкривав свій перший артистичний сезон у Національній опері Праги, вона співала титульну роль Віолетти у опері «Травіата».
Як так сталося, що Ви стали музичним директором Національної опери у Празі?
У травні цього року я отримав запрошення від дирекції Національної опери продигирувати виставу. До мене звернувся артистичний директор опери Пер Бое Гансен. У травні я двічі продигирував виставу «Травіата», після чого отримав запрошення стати музичним директором Національної опери у Празі.
Чи подобається Вам будівля Національної опери?
Звичайно, будівля опери мені дуже подобається. Вона нагадує мені Одеську оперу. Це і не дивно, тому що вона була збудована тими самими архітекторами. Це нагадує мені про Україну і Одесу, де я також був музичним директором місцевої опери. Це ще одна як архітектурна, так і духовна спорідненість.
Глибина української пісні
Яке Ваше ставлення до української музики?
Українська пісня для мене це щось значно глибше, ніж заклик до битви чи до оборони. Пам'ятаю, в дитинстві я мріяв стати музикантом, бо мене захоплювала українська пісня. Мене завжди тягнув її глибинний зріз.
Ще одним відкриттям для мене було знайомство з творчістю американської співачки українського походження Квіткою Цісик. Це людина, яка своє життя і кар'єру присвятила Україні та її прагненню бути самостійною державою. Крім того, її батько також випускник Празької академії. У 1931 році він повернувся до Львова, а у 1944 році емігрував до США, де і народилася Квітка.
У свій час ця співачка було дуже відомою в естрадних колах США. Свої два альбоми вона записала повністю за свої кошти. Тоді це було близько 200 тисяч доларів. Слід зазначити, що її професійний оркестр, аранжування українських пісень та незвичайний спів справили на мене величезне враження. Я вважаю її одним із взірців виконання української пісні.
Новий сезон у Національній опері Праги Андрій Юркевич відкрив оперою Джузеппе Верді «Травіата». Крім того, особисто він диригуватиме опери «Богема» і «Мадам Баттерфляй»Джакомо Пуччіні та інші.
«У нас дуже цікавий і надзвичайно високого рівня музичний театр», – переконує Андрій Юркевич і запрошує всіх українців відвідати вистави у Національній опері Праги.
