Článek
Раннього суботнього ранку натовпи людей виходять з трамваїв на зупинці між празьким районом Височани і Грдлоржези і прямують на ярмарки (в Чехії їх називають блошиними ринками – ред), які в столиці перетворилися на масову акцію вихідного дня. За словами організаторів, потужним поштовхом до відвідування таких місць стало і цьогорічне зростання цін.
Незадовго до дев’ятої години на ринку вже вирує життя, а в черзі до машини з дешевшими продуктами стоїть велика кількість людей, яка постійно збільшується. Кілька помічників метушиться і подає товари прямо з вантажного відділення автомобіля. Тут представлені французькі сири відомих брендів. Упаковка нарізаного сиру тут коштує 14,90 крон (в супермаркетах продається за близько 40 крон), а сир камамбер – 26,90 крон.
«Не фотографуйте, я не хочу! Або я покличу ось того здорованя, я не дурень», – грізно сказав продавець журналістам, які хотіли задокументувати товар і ціни.
Зростаюча черга чекаючих покупців складається з людей, які розмовляють українською чи російською, а також мовчазних чеських пенсіонерів, які через очікування стають усе напруженішими. «Ми інколи заходимо сюди. Ось хотіли подивитися, що у них сьогодні. Нам цікаво, але тут і ціни привабливі», – зізнаються дві старші жінки.
Вхід для дорослих коштує 30 крон.
За мить до черги приєднується сімдесятирічний спортивний чоловік у новому похідному одязі та з великим рюкзаком. «Можливо», — підозріло відповідає на запитання, чи він чех, а на питання, чи прийшов він сюди через інфляцію, неохоче погоджується. «Звичайно, щось в цьому є», — каже він.
В іншому магазині продукти продає балакучіша Міхаела. Її асортимент складається, наприклад, з консерв сардин чи тунця за 25 крон, свинини за 40 крон або височинської салямі за 130 крон.
Своїх клієнтів вона чесно попереджає про певні «недоліки». «Це рослинне масло», – каже продавчиня жінці, яку цікавить кубик маргарину за 35 крон. Водночас журналістам вона пояснює, що кілограм сиру дійсно коштує 150 крон, але це не гауда, а «голді».
«Сюди приходить більше людей, це видно. Стало більше українців», – розповідає Міхаела, як останніми тижнями інтерес до її товарів зростає. На празькі ярмарки вона їздить вже близько півроку. Протягом тижня вона шукає товар, а у вихідні продає його. «Цим можна заробити на нормальне життя. Але оскільки все дорожчає, то стає все важче і важче», – пояснює продавчиня, що інфляція ускладнює їй життя.
Представник компанії, яка управляє ринками на вулиці У Електри, також підтверджує кореспонденту, що інтерес відвідувачів останніми тижнями значно зростає.
«Вже двадцять років ми організовуємо ярмарки. Останні два місяці ми переживаємо бум. Чотирнадцять днів тому у нас був абсолютний рекорд. Ми не можемо порахувати людей в машинах, але через турнікети прибуло чотири тисячі людей. З тими, хто приїхав автомобілем, це, за нашими підрахунками, сім тисяч», – каже Лукаш Свобода.
Дух дев’яностих
Щойно ви заплатили 30 крон за вхід і проходите через турнікети, то потрапляєте до різноманітного світу, атмосфера якого може сильно нагадувати популярні нині 90-ті.
Лунають крики на кшталт: «П'ятсот, і я вам це віддам» чи «Це? Двісті п'ятдесят». Тут ви натрапите на торговців у розстебнутому спортивному костюмі, а також почуєте поради, коли поїхати купатися влітку за Прагу: «… а потім ця дамба Слапи позеленіє і буде огидна. Треба їхати раніше!».
Трохи буркотливий садівник Зденек намагається продавати різні саджанці. «Я був тут уже торік, все добре продавалося», – хвалиться він, а після восьмої ранку стверджує, що вже заробив собі на вхід, тож він задоволений. «Люди спочатку дивляться і купують аж тоді, коли вже йдуть додому, щоб з тим не носитися», – пояснює він, що його продажі починаються пізніше, тому оцінювати день вранці немає сенсу.
Покупці приходять сюди, аби придбати дешевші продукти. Продавчиня Міхаела стверджує, що інтерес зростає, а з іншого боку — зростають і витрати на життя.
Пасічник Валерій Норенко одразу звертає увагу на свій рецепт щасливого та здорового життя. «Я одужав за допомогою меду. Я прокидаюся і випиваю склянку води з медом натщесерце. Довго помішуйте, а потім випийте. Після цього я йду на тренування», – пояснює він. Він хвалить свою чудову дружину і роботу, яка його наповнює. «Мені подобається грати з бджолами. Це справді вражає мене», – посміхається він.
Проте більшу зацікавленість відвідувачів через інфляцію та більшу кількість продавців та різноманітних продуктів критикує один із чоловіків, що продає старі речі. За його словами, ярмарки вже «не ті».
«Тут небагато тих, кого цікавлять старі речі», — каже чоловік, який навіть не хоче називати своє ім’я.
«Я навіть не існую, у мене немає жодних соціальних мереж, нічого», — пояснює він і додає, що відкидає будь-яку згадку про себе в інтернеті. «Я був успішним директором з продажу, але потім звільнився. Мені шкода всіх людей, які живуть у цьому постбільшовицькому шаленстві», – каже чоловік.
Різноманітність речей
Біля десятків кіосків уважний покупець може натрапити на багато речей — від картини Наполеона, дерев’яних ляльок, шин, пральних машин, побутової хімії до значків чи старої ляльки з темним кольором обличчям, яка, на думку продавця, «має історичну цінність», і тому на ній вказана ціна.
Проте більшість продавців, як і відвідувачів, закриті і не хочуть говорити з журналістами про те, чому вони продають чи купують товари саме тут.
«Я не хочу мати нічого спільного з журналістами», – зауважує чоловік, який щойно заплатив за книгу.
«Я тут вперше, не питайте мене нічого, повторюю, я тут вперше», — каже пенсіонер. Він продає речі, схожі на техніку з власного дому.
Лукаш Свобода, який разом з колегою організовує такі ярмарки, розповідає, що кількість власників кіосків, які не є професіоналами і підприємцями, але намагаються покращити свій бюджет, продаючи свої речі, дійсно зростає. «Ми спостерігаємо за цим. Таких випадків дуже багато», – каже він.
Товари, які продають на ярмарках, дуже різноманітні.
Він також згадує, що чехи ходять на ринки здебільшого в суботу, а в неділю тут можна зустріти переважно українських покупців.
Генеральний директор також визнає, що у ярмарків досить невизначене майбутнє. В нього є проблеми з урядовцями цього району міста, і наразі відомо лише те, що так звані блошині ринки працюватимуть до кінця червня.
«У нас є план дій, але ми не хочемо порушувати правила», – каже Лукаш Свобода.
На можливе закриття ринків власники кіосків реагують по-різному. Садівник Зденек розповідає про людську заздрість, пасічник Валерій каже про знищення людей і суспільства, а одна жінка сміється, що вона почне скуповуватися в інтернеті.
«Для багатьох людей це було б нерозумно», – додає Міхаела, що продає продукти зі знижками.
