Článek
У чеському місті Брно Рита живе з сином, донькою та двома онуками. «В Ужгороді ми дуже боялися сирен. Ще до війни ми жили бідно. Тут нам набагато краще. Онуки ходять до школи. Ми з донькою працюємо», – каже жінка українською. На життя вона заробляє миттям посуду в ресторані гіпермаркету, де працює по дванадцять годин. Донька Ангеліна підробляє прибиральницею.
Їхня родина – одна з небагатьох серед українських ромів, які осіли в Чехії. Це лише частина, порівнюючи з сотнями інших, яким минулого року часто доводилося ночували на вокзалах чи в наметових містечках.
Некомерційна організація «Romodrom» нині працює з близько 450 українськими переселенцями. «З них приблизно 294 ромів. Однак необхідно підкреслити, що на початку міграційної кризи ця кількість була в рази більшою, особливо серед ромів», – розповів директор іноземного та гуманітарного відділу організації «Romodrom» Ян Гусак.
У Брно цією групою переселенців опікувалася некомерційна організація «IQ Roma Servis». За словами керівника Йозефа Влаха, вони працювали з близько півсотні людей, які хотіли оселитися в Чехії. «З тих, ким ми опікувалися, у Брно залишилася лише одна родина», – розповів він про Риту та її рідних.
За інформацією некомерційних організацій, частина ромів повернулася до України, а інші осіли в Західній Європі. У Рити теж є такий досвід. «У мене четверо дітей. Окрім двох у Чехії, є ще двоє у Німеччині. Їм там добре. Вони вже звикли там, а ми тут», – сказала вона. Рита вже розуміє чеську, але сама володіє лише елементарними фразами.
Минулого року сотні ромів часто зупинялися на вокзалах у Празі та Брно. Після виходу з гуманітарних потягів їм допомагали волонтери з організації «Iniciativа Hlavák». За їхніми словами, нині ситуація стабілізувалася.
Скільки українців приїжджає сьогодні
«Нові біженці прибувають щодня. Ми обслуговуємо від двадцяти до п’ятдесяти людей на день, але їм часто потрібна додаткова допомога, бо вони не знають, до якої установи звернутися», – пояснила представниця організації Вероніка Дворська.
Значну частину переселенців від життя в Чехії стримували несприятливі умови. Низка регіонів та заклади розміщення не надали притулку українським ромам. «Роми, які були змушені виживати в холах вокзалу чи в наметах, втратили надію на гідне життя в Чехії. За нашою інформацією, значна кількість людей вирішила звернутися за допомогою до країн Західної Європи. Деякі повернулися до України і через певний час шукали притулку, наприклад, у Німеччині, Голландії, Ірландії та інших країнах ЄС», – пояснив Ян Гусак. Він також додав, що нині роми проживають у шести регіонах Чехії.
Частина біженців приїжджала навесні лише на кілька днів і залишалася біля вокзалу. Такий досвід мали і півдні Моравії.
«Можна говорити про дві групи українських ромів, які приїхали до Брно. Одну групу складали люди, які звикли проводити час біля вокзалу і практикували це після прибуття до міста. Останні з них покинули вокзал наприкінці серпня 2022 року. Це було близько тридцяти осіб, переважно жінок і дітей, які сіли на поїзд до Будапешта за сприяння міжкультурного працівника», — описав речник міста Філіп Понюхалек.
Другу групу, за словами керівництва міста, становили роми, які хотіли інтегруватися. «Їхня інтеграція складніша через те, що вони родом із Закарпаття, де розмовляють переважно угорською», – сказав він.
Навіть урядовці тоді були стурбовані тим, що деякі переселенці організовано прямують до Чехії за гуманітарною допомогою. Міністр внутрішніх справ Віт Ракушан попросив українського колегу перевірити ситуацію в Закарпатській області. «Звідти людей можуть організовано відправляти за межі ЄС для отримання пільг, на які тут вони не мають права», – заявив міністр у травні.
Після змін у розподілі пільг і зі зменшенням кількості переселенців Ракушан заявив, що прибуття згаданої групи населення більше не є для Чехії тягарем.
Перевіряли лише паспорти ромів
Однак некомерційні організації бачать все інакше. За словами Влаха, ситуація була «демонізована», оскільки серед переселенців роми становили лише невеликий відсоток. Наприклад, у Брно нині проживає близько 24 тисяч переселенців з України, серед яких лише від десятків до сотень ромів. Підхід державного апарату Влаха збентежив. «Ці люди повинні були з самого початку залишатися на вокзалах. Доступного житла для них не знайшли, тому вони зібралися і поїхали», – описав він.
За словами Вероніки Дворської, чеська влада з упередженням підійшла до перевірки документів і пошуку житла для ромів. «Навесні ми спостерігали нерівний підхід, це стосується як оформлення тимчасового захисту, так і отримання житла. Йшлося не лише про багатодітні сім’ї зі специфічними потребами, а й про сім’ї з двох-трьох осіб», – сказала вона.
Крім українського, роми часто мали ще й угорський паспорт. Відповідно до правових тлумачень, як громадяни Союзу вони не мали права на пільги. Перевірка громадянства часто займала до 14 днів, а чекали вони біля вокзалу в поганих умовах. «Де-факто вони опинилися на вулиці», – зазначила Дворська.
З цим згоден і Йозеф Влах. «Угорське громадянство перевіряли лише у ромів. Але на Закарпатті живуть не лише вони. Це був один із аспектів, який знову зарахував їх до маргіналізованої частини суспільства», – сказав він.
За словами Гусака, ромські жінки з дітьми зламали чеське «уявлення про ідеального переселенця, який негайно приїде і буде працювати», а суспільство почало вважати їх загрозою. «Спільним знаменником, який також описували міжнародні організації та спостерігачі, стала відсутність швидкої, адекватної та ефективної відповіді на зростання неприязні та навіть ненависті до цих осіб», – сказав він.
Рідні Рити дякують за прийом у Чехії. У Брно вони живуть у квартирі ще з двома українськими родинами. Житло для них поки безкоштовне.
«Ключовим для нас буде те, як розвиватиметься ситуація. Я не можу дозволити собі власну оренду з двома маленькими дітьми. Ми б опинилися на вулиці. У такому разі ми б подумали про переїзд до Німеччини. Але діти звикли, ходять до школи. В Україні такого не було», – описала Ангеліна.
Про проблеми з інтеграцією вона говорить з обережністю. Її син і донька ходять до початкової школи в центрі міста. Каже, стикалися і зі знущаннями та побиттям з боку старших однокласників. «Вчителька пообіцяла, що ситуація більше не повториться», – сказав співробітник організації «IQ Roma Servis» Павел Шітаванц.
Саме некомерційні організації взяли на себе роботу, пов’язану з інтеграцією переселенців. «Європейський Союз виділив значні фінансові ресурси прифронтовим державам, щоб допомогти людям, які тікають від війни в Україні. Наскільки ці кошти були спрямовані на підтримку українських ромів, невідомо. Проте зрозуміло, що вони жили в наметових містечках або спеціальних приміщеннях, часто відокремлених від загального населення, хоча ці кошти можна було використати на довгострокову інтеграцію, наприклад, шляхом інвестицій у житло, освіту, працевлаштування чи соціальні послуги», – наголосив Гусак.
