Не боятися труднощів та йти вперед. Харків’янки у Чехії вірять у краще

Вона, як і раніше, допомагає накривати шведські столи на сніданок у готелі «Замок Тршешть» у чеському місті Їглава. Її син, Дмитро, ходить до чеської школи, а також дистанційно навчається у харківському ліцеї. За словами українки Наталі Трегуб, таке поєднання навчання дуже важке, але «треба сміливіше крокувати, не боятися труднощів і вірити у себе». Зізнається - за майже вісім місяців вони із сином вже звикли до життя в іншій країні і навіть подумують про те, щоб залишитися у Чехії.

Проте не обходиться й без труднощів - мати українки має серйозні проблеми зі здоров'ям. Через хворобу два місяці вона провела у місцевій лікарні, перенесла операцію на серці, і попереду її чекає ще одна.

Наталя ж дуже вражена чеською медичною системою, зокрема чуйністю та уважністю медичного персоналу – від простої санітарки до оперуючого хірурга та анестезіолога. «Я безмежно вдячна всім лікарям, які брали участь у порятунку життя моєї матері та продовжують це робити. Була приємно вражена тим, що в Чехії є дотації на купівлю медикаментів і медичне страхування, насправді, покриває максимум витрат», - розповіла харків'янка.

Повертатися до України Наталя поки не планує, а навпаки мріє краще вивчити чеську мову і знайти роботу за спеціальністю. «Та й у сина з’явилося бажання навчатися в Чехії та здобути професію саме тут», - зауважила вона.

Вже майже чотири місяці Катерина Лутаєнко працює масажисткою у Празі. «Я люблю свою роботу і дуже рада, що можу займатися улюбленою справою і в Чехії. Серед моїх клієнтів є як українці, так і чехи», - ділиться українка. Її доньки ходять до школи та дитячого садка, вчать чеську, займаються танцями.

Нещодавно Катерина нарешті вирішила питання з пошуком лікарів. «Я довго шукала україномовного практичного лікаря для себе. Слава Богу, ця проблема вирішена. Що стосується пошуку лікаря для дітей, то це у Празі проблематичніше», - зізнається жінка. Але за допопогою соцмереж Катерині вдалося знайти інформацію про те, що у вересні відкривається педіатричний кабінет для українських діток, і вона одразу записала доньок на реєстрацію до лікаря.

Українка впевнена, що якщо хочеш щось знайти в чужій країні, наприклад, роботу, школу, садок, варто невпинно шукати. «Знайомитися і спілкуватися з людьми, чи то чехами, чи українцями - не важливо. Головне - не опускати руки і вірити в краще», - додала Катерина.

За її словами, українським біженцям доводиться часто стикатися з досить непривітним ставленням чехів. «Я знаю багато випадків, коли чехи не розуміють, від чого українці тікають до Чехії. Тому хочеться їм сказати, що ми приїхали до вас не у відпустку. Вони не розуміють, наскільки психологічно важко перебувати в чужій країні, де все по-іншому - мова, культура, менталітет», - зауважила Катерина.

Однак, як додала жінка, і у Празі є й достатня кількість українців, які користуються своїм становищем: «Їм немає виправдання! Мені зустрічалися такі і зустрічаються, на жаль, й досі».

Катерина завдячує Чехії за допомогу, але мріє про повернення до свого рідного Харкова. «Повернутись додому - це, мабуть, наша з доньками найзаповітніша мрія. Чим довше ми тут знаходимось, тим більше я усвідомлюю, що мій дім - це Україна, це Харків. І я вірю, що це неодмінно станеться», - підсумувала вона.