Článek
Життя з моєю українською сім’єю інколи приносить багато драм. Я живу біля пожежної частини в селі, тому було лише питанням часу, коли це станеться. Правда в тому, що я не була розсудливою і вчасно не попередила своїх гостей. Тому для всіх вас, – якщо ви випадково почули сирени в Чехії, не лякайтеся!
Вперше сирени прозвучали на дев’ятий день після приїзду моєї родини з Дніпра. Звук, який вони так ненавидять і точно не хочуть чути. Я готувалася до сну, було незадовго до опівночі. Коли я почула гуркіт, то зрозуміла, що маю встати і піти сказати моїм дорогим жінкам, які живуть на другому поверсі, що нічого не відбувається. Коли я вийшла зі спальні, мені було зрозуміло, що вони вже на ногах, бо найстарша з них – Галина – йшла мені назустріч. Сонна і розгублена я не могла згадати, як сказати вогонь. Так, мовний бар’єр інколи стає приводом для цікавих історій. Точно, це ж пожежники!
Перша частина щоденника чеської волонтерки Вендули Фіжової:
Як розповіли мені вранці обидві жінки, цілу ніч вони не могли заснути. Думали, що і тут вже почалася війна, що війська Володимира Путіна прийшли до Чехії. «Это здесь», — сказали вони мені російською. Я запевнила їх, що ні, цього ніколи не станеться.
Коли через кілька днів це повторилося знову, я швидко відкрила «WhatsApp» і написала молодшій жінці Дар’ї, яка на той момент була зі мною вдома, що все гаразд, що це пожежники знову кудись їдуть. «Боже, моє серце щоразу зупиняється», — відповіла вона.
Бажаю всім українцям чути цей звук якомога рідше, а краще взагалі ніколи не чути!
