Článek
«Ми були тут кілька разів, але жодного разу не змогли дочекатися своєї черги. Ми вже звикли до всього», – знизує плечима 30-річна Анна. В кількаметровій черзі вони з мамою – одні з перших. Хоча відділення на Празькому ринку відкривається о восьмій ранку, черги вони зайняли ще з п'ятої години вечора.
«Це ще нормально, я була на «Флоренці», де ми чекали цілий день і ніч. Лише тоді прийшла наша черга подавати документи на візу», – продовжує її мати, яка вже тривалий час живе в Чехії. Вона прийшла супроводжувати доньку, щоб підміняти її в черзі. Жодних списків очікування тут немає.
Проте українці не скаржаться ні на прохолоду, ні на довге очікування. «На вулиці вже трохи тепліше, волонтери приносять нам гарячу каву. Можна потерпіти», – посміхається Анна. Вона, як і всі навколо, вперше прийшла подати заявку на отримання гуманітарної допомоги у розмірі 5 тисяч крон.
Двадцятитрирічна Анастасія, яка вже півтора місяця живе в Празі, також довго чекала в черзі. «Ми чекали 14 годин, ми були в десятці перших», – розповідає дівчина. Навіть вона не скаржиться. «Звичайно, ми не скаржимося. Чехія нам допомагає, ми вдячні за це», – каже вона.
Подання заявки на виплату пільг супроводжувалося багатогодинним очікуванням з самого початку. Хоча в Центрі зайнятості стверджують, що особиста участь необхідна лише в тому випадку, якщо люди подають заявку вперше, українці в черзі кажуть, що мають певні проблеми із заповненням електронної форми.
«Можливість подання заявки через додаток та безготівкові виплати – це те, що мало б зменшити кількість українців, які приходять до відділень Центру зайнятості», – зазначила речниця Центру зайнятості Катержіна Беранкова.
Українці повинні мати рахунок в чеському банку, а також ідентифікацію громадянина – банківську ідентифікацію або так званий мобільний ключ електронного уряду. Однак у самих банках визнають, що у громадян України це часто є проблемою.
Мами та пенсіонери мають перевагу
Окрім довжелезної черги на Празькому ринку є ще одна, трохи менша. Вона призначена виключно для мам з дітьми та літніх людей, аби їм не довелося чекати годинами. Але й тут стоять ті, хто прийшов ще звечора. «Я прийшла об одинадцятій вечора і чекала всю ніч. Я зайняла місце для доньки, бо у неї семимісячна дитина», – пояснює 50-річна Марія.
Жінка прийшла ще в понеділок, але черга була такою довгою, що вона не стала чекати. Тому цього разу вона прийшла за дев’ять годин до відкриття відділення. «Звечора тут стояли різні люди. Одні поїхали додому, інші грілися в машині, треті чекали тут», – описує вона. Зрештою, вона була в числі перших, близько пів на дев’яту жінка мала все необхідне.
У меншій черзі чекає і пенсіонерка Галина. До Чехії вона приїхала з Миколаєва з донькою та двома онуками. «Ми прийшли сюди вчора, але була дуже велика черга. Тому сьогодні ми приїхали о пів на п’яту ранку, щоб встигнути», – каже вона.
«Це важко. У мене болить нога, тож тут я відпочиваю. Але що поробиш», – знизує плечима жінка.
Пенсіонерка Галина приїхала до Чехії з Миколаєва.
Росіяни вмовляли нас залишитися
Усі українці, які прибули до Чехії після початку війни, мають право на гуманітарну допомогу. Заявку на виплату пільг хочуть подати також Катерина та Олексій Климченко. Вони приїхали лише позавчора, з Маріуполя. «Наш будинок згорів, тож ми приїхали з однією сумкою. У нас немає нічого, ні речей, ні грошей», - каже Катерина.
Єдиним варіантом було виїхати до Росії, але подружжя відмовилось. Тому п'ятдесят днів вони ховалися в підвалі. «Але потім бомби почали падати неподалік від того місця, де ми ховалися, тому ми втекли. Ми зовсім не хотіли їхати до Росії, але це був єдиний спосіб виїхати з Маріуполя», – каже українка.
Зрештою, вони пробули в Росії два дні. «З нами були психологи, які казали нам, що в Росії добре, і ми повинні залишитися», — хитає головою Катерина.
На кордоні росіяни здійснюють так звану «фільтрацію». Процес полягає у ретельному огляді, особливо українських чоловіків, перевірці особистих документів, листування в мобільних телефонах чи відбитків пальців. Росіяни контролюють, чи мають вони бодай якесь відношення до військових. З цієї причини українці бояться їхати до Європи через Росію.
Згодом пара поїхала автостопом через Естонію, Литву та Польщу до Чехії. Одну ніч вони провели у празькому центрі допомоги на Вишеграді, наступного дня їм надали тимчасове житло.
На Празький ринок вони приїхали лише близько восьмої ранку, коли в черзі вже стояло кілька сотень людей. «Ми сподіваємося, що встигнемо. Але чекатимемо стільки, скільки буде потрібно. Можливо, до завтра», – каже Катерина.
Незважаючи на те, що у них нічого немає і вони стоять багато годин у черзі, подружжя не скаржиться. «Нам є де спати і що поїсти, після п’ятдесяти днів у підвалі ми за все вдячні», – додає Олексій.
У черзі також чекають троє українських студентів. Вони родом із різних куточків України і зустрілися лише в Чехії. «Чекаємо з першої години ночі. Я подаю заявку вперше, дівчата – вже вдруге», – каже Денис.
«Вночі ми їздили автобусом до кінцевої зупинки, бо тут було дуже холодно. Ми живемо далеко, не було сенсу їхати аж додому», – пояснює Соня. «До того ж, ми не хотіли будити сусідів, – додає Таня.
Після довгої ночі вони виглядали дуже втомленими. «Треба, щоб була онлайн-реєстрація чи щось таке. Це божевілля», – думає студент інформатики Денис. Деякі люди розчаровані роботою офісу і розглядають можливість подати заявку на пільги в невеликих містах. Кажуть, що черги там набагато менші.
Ческий Центр зайнятості прийняв понад 141 тисячу заяв щодо отримання гуманітарної допомоги, гроші отримало вже майже 357 тисяч осіб. Понад 71 відсотків виплачених пільг надходить на обраний банківський рахунок. Йдеться здебільшого про першу, але вже й про другу виплату гуманітарної допомоги.
