Článek
Шум і балачки. Десь чути крик. Діти нервово топчуться на місці. У перший шкільний день нервують і батьки. Щоб чимось зайняти неспокійні пальці, вони заплітають коси чи розчісують чубчик, час від часу відкривають і закривають футляри для документів або перевіряють годинник.
Так би до сьогодні виглядало звичайне 1 вересня перед колінською школою. І хоч ми й знаходимося у центральній Богемії, чеської ви тут не почуєте. До цієї школи підуть лише українські учні.
«Я нервую більше, ніж донька», – зізнається перед школою Юлія, саме в той момент, коли її донька біжить привітатися з подругою. Деякі діти уже познайомилися у адаптаційних групах, які вони відвідували минулого навчального року чи під час канікул.
Але ось вже гукають всіх, двері відчиняються, а натовп батьків і дітей марширує сходами на другий поверх. Починається пошук потрібного класу – спочатку 1-D, потім 3-D, потім знову 4-D і, нарешті, 2-D і 5-D.
Чому всі класи починаються аж з D? «Це продовження початкової школи у Сендражіце, під яку вони потрапляють. Назви класів там закінчуються на літеру С, тому тут – D. Навіть якщо це окремий філіал», – пояснює заступниця мера Коліна Івета Мікшікова, що всі учні де-факто належать до початкової школи, розташованої приблизно за чотири кілометри.
Саме тому 1 вересня дітей зустрічала і заступниця директорки Шарка Сікстова.
«Я знаю, що для дітей і для вас, батьків, це великий крок у невідоме. Але я вірю, що разом ми з усім впораємося», – звернулася вона на початку року до батьків та самих першокласників.
Якщо хід попередніх двох років був практично продиктований ковідом, то цей рік можна назвати українським. До шкіл підуть 60 тисяч дітей, які втекли від російських ракет, що нещадно обстрілюють місцеві школи.
Міністерство освіти Чехії рекомендувало, щоб біженці вчилися із чеськими однокласниками, а сегрегованих шкіл не було.
Українці з українцями, чехи – з чехами
Через недостатню кількість місць у Чехії створять окремі українські школи.
Сегрегація? Коли більше нічого не залишається…
Крім 115 дітей, які пройшли повз мене по коридору на шляху до класів, у місті мали знайти місце ще для сотні дітей. Це учні, які навчатимуться у середній промисловій школі.
Місцеві діти у школах Коліна ледве вміщуються. Така ж ситуація, наприклад, у сусідніх містах – Младі-Болеславі, Чеському Броду чи Празі. Але навіть у обласних містах будуть створені окремі українські класи.
«У нас не було місць ще до початку російського вторгнення в Україну. Щоб ще більше не обтяжувати нашу шкільну систему і водночас мати змогу прийняти всіх бажаючих, ми діяли саме у такий спосіб», – пояснює Мікшікова, чому в Коліні створили дев’ять виключно українських класів.
Проте всі діти навчатимуться за чеською програмою. Частину предметів викладатимуть українські вчителі, які, однак, хоч і обмежено, володіють чеською. Проте викладання чеської мови візьмуть на себе місцеві вчителі, щоб діти могли якомога швидше спілкуватися лише чеською.
Змішані почуття у незмішаних класах
Українські батьки хотіли б бачити своїх дітей у змішаних класах не тільки через вивчення мови. Але в Коліні це просто неможливо.
«Я запитувала в інших батьків, і ми всі хотіли б, щоб діти були більш інтегровані до чеського суспільства. З іншого боку, добре, що уроки будуть проходити чеською мовою», – каже Леся, яка в перший день навчання супроводжувала маленьку Настю.
Проте батьки також зацікавлені у продовженні вивчення української мови.
«Вони запитували, чи плануються якісь уроки, на яких діти вивчатимуть українську мову. Як варіант, чи буде якийсь гурток українською. Це здивувало мене, бо я розраховувала, що вони радше захочуть підтягнути чеську мову», – згадує одне із неодноразово повторюваних запитань батьків четвертокласників вчителька Олена.
Однак заспокоїв їх міністр освіти Чехії Владімір Балаш, за словами якого українська сторона обговорює створення суботніх шкіл. Там діти могли б добровільно навчатися за українською програмою.
А якщо ми одразу підемо?
Проте на початку навчального року вчителям довелося розгадати таємницю, відповідь на яку керівництво шукало протягом усіх канікул – скільки насправді прийде дітей і чи прийдуть всі, хто записався.
«Чи є тут Валерій?» – оглядала парти та батьків, що стояли позаду, класна керівниця четвертокласників. Але ніхто не відгукнувся.
Валерій знайшовся приблизно через півгодини. Він випадково помилився класом і пішов туди, де були учні не другого, а третього класу. Але батьки пообіцяли, що завтра вже не переплутають.
Не лише тут, у колінській школі для українців, готуються до сповненого невизначеності навчального року. Ніхто не знає, скільки учнів ще прийде.
«Батьки з дітьми досі приходять. Але, наприклад, третій клас у нас повністю заповнений», – додає заступниця Мікшікова.
Водночас ніхто не знає, яка частина нового колективу згодом перестане ходити до школи.
«Буквально сьогодні батьки запитували, чи не буде проблемою, якщо, наприклад, протягом вересня вони скажуть, що повертаються назад», – підтверджує невпевненість батьків і шкіл вчителька Олена, яка запевнила батьків, що ніхто не завадить їм повернутися до України.
А тим часом вчителі старанно працюватимуть над тим, аби діти якнайшвидше вивчили чеську мову, а також якнайбільше брали участь у житті своєї чеської школи. На всіх шкільних заходах вони вважаються звичайними учнями, які просто не помістилися в будівлі.
Фахівці попереджають, що поділ дітей на повністю закриті українські колективи може призвести до ускладнення інтеграції до чеського суспільства. Про це виданню Seznam Zprávy нещодавно розповів експерт з освіти з організації «Людина в біді» Томаш Габарт.
У майбутньому у Коліні учнів українських шкіл хотіли б розподілити до місцевих початкових шкіл. Проте тоді, коли навіть сама держава не знає, скільки біженців нині перебуває у Чехії, це неможливо.
