Článek
Вже сьомий рік поспіль «Українська ініціатива Південної Моравії» проводить «Українські дні у Брно», під час яких відбуваються виставки, дискусії та кінопокази українських фільмів.
Цьогоріч організатори вирішили виокремити і закріпити традицію показів українських стрічок, створивши фестиваль «Дні українського фільму». Тож з 5 до 14 грудня у брненському кінотеатрі «Art» можна буде переглянути сім українських ігрових та документальних фільмів.
Про мету фестивалю і фільми, запропоновані для перегляду, редакція поспілкувалася з координаторкою заходу Марією Косенко.
Афіша до фестивалю «Дні українського фільму».
Яка мета цьогорічних кінопоказів?
Як і раніше, це культурний обмін, міжкультурний діалог, наближення України та різних українських голосів через кіно. У певному сенсі ця серія показів є продовженням «Тижня українського кіно в Празі», який цього року проходив з 8 до 15 листопада.
Як обиралися кінострічки для фестивалю?
Ми співпрацюємо з Посольством України в Чеській Республіці, громадською організацією «Ruta» і «Українським журналом», тому вибір фільмів - це завжди про певний фокус, намагання донести щось актуальне. Тож серед цьогорічних фільмів є військові та психологічні драми.
Протягом «Днів українського фільму» глядачі зможуть переглянути сім українських ігрових та документальних фільмів. Який фільм відкриє фестиваль?
Для відкриття «Днів українського фільму» ми вибрали художній «Памфір» - новинку, яка вже встигла зібрати позитивні відгуки на великих фестивалях, зокрема на «Київському тижні критики». Це красивий, барвистий, буковинський фільм. В Україні фільм вийде у прокат лише наступного року.
Які ще кінострічки будут представлені? Про що вони?
Тематично «Памфір» гарно доповнює документальний фільм «Жива ватра» (Živoucí oheň) - про традицію вівчарства, яка опинилася під загрозою в сучасному світі, про спосіб життя в Карпатах. Карпатські пейзажі, звуки. До того ж це колоритний фільм, без зайвої романтизації.
«Пекельна хоругва, або ж Різдво Козацьке» (Pekelný prapor aneb Kozácké Vánoce) - це казка для сімейного перегляду, пригодницький фільм. Козацька тема продовжується в уже дорослій драмі «Толока» (Život jednoho domu). Це кіноадаптація шевченкової балади: в ній і народні мотиви, і шевченків романтизм 19 століття, і своєрідна притчевість, якийсь авторський, художній погляд на українську історію.
Стрічка «Атлантида» (Atlantida) Валентина Васяновича виявилася пророчою щодо масштабів екологічної катастрофи, яка чекає нас на деокупованих територіях. Цей фільм одним із перших майстерно звертається до проблематики посттравматичних стресових розладів у військових та повернення до цивільного життя.
На цю тему продовжує говорити драма «Бачення метелика» (Pohled motýla) Максима Наконечного, яка висвітлює важливу частину військового досвіду - жіночий досвід.
І третя важлива стрічка на цю тему - «Цей дощ ніколи не скінчиться» (Z deště pod okap) Аліни Горлової. Це документальна стрічка про сирійця, який, тікаючи з одного воєнного конфлікту, опиняється на сході України незадовго до російської збройної агресії. Це розповідь, яка виводить суб'єктивний досвід біженця на загальнолюдський, універсальний рівень. Світова спільнота здебільшого проігнорувала сирійське повстання проти самодержавства і змовчала, коли Росія стала на бік урядових сил та бомбардувала житлові квартали. Ігнорування зла рано чи пізно призводить до ще більшого зла - тому наразі ми маємо численні історії людей, або й цілих родин, які двічі або тричі втрачали дім. Це все долі людей з Абхазії, Сирії, сходу України тощо. Водночас це дуже красивий фільм.
Якщо говорити про фестиваль «Дні українського фільму» загалом, то це хороший зріз сучасного українського кіно й акцентування на темах, які мало кого залишають байдужими. Кіно як привід для діалогу - я б саме так назвала місію цьогорічного фестивалю.
