Článek
Його батьки зараз у Болгарії, він – у Чехії. Однак без допомоги він не залишається. Поки вся родина не зустрінеться знову, український хлопчик залишається в Навчальному центрі виховної роботи у селищі Пшов біля містечка Лоуни. Разом із ним тут перебуває ще один юнак з України.
«Що стосується нашої діяльності, то на неї взагалі не поширюються внутрішні правила. У нас є робочо-виховні групи. Але вони (діти – ред) мають онлайн-навчання, тому що в їхніх школах досі викладають (з 1 червня в Україні починаються літні канікули – ред)», – пояснює Сава Арабаджієв, директор центру, де опікуються насамперед дітьми, які вже перебувають у спеціальних закладах.
У другій половині дня хлопці зазвичай вивчають чеську мову та беруть участь у спільному дозвіллі. Наприклад, грають у футбол.
«Ми намагаємося зробити так, аби вони якнайкраще адаптувалися», — додає Арабаджієв.
Потягом чи автобусом самотужки
Першим місцем, куди прибувають діти без законних представників, є Будинок для дітей-іноземців у районі Прага 5. Проте наразі тут зайняті всі тридцять ліжок. Як повідомило виданню Seznam Zprávy Міністерство освіти, нині тут проживає 12 українських дітей. Загалом без супроводу в Чехії перебуває 23 неповнолітні дитини з України. Окрім Будинку для дітей-іноземців їх розмістили у вище згаданому селищі Пшов, подібні заклади знаходяться у празьких районах Клічов та Долні Почерніце, а також у селищі Костомлати та місті Седлец-Прчіце.
«Ми знаємо, що неповнолітні з України без супроводу зазвичай їздять гуманітарними потягами чи автобусами, які відправляються з країни їхнього походження», – пояснює голова відділу соціальних питань у Празі 5 Йозеф Вацек, як діти без законних опікунів потрапляють до Чехії.
У перші тижні війни Міністерство внутрішніх справ Словаччини здивувало розповіддю про одинадцятирічного хлопчика, який подолав відстань у тисячу кілометрів і сам дістався із Запоріжжя до словацького кордону. Із собою в нього був лише поліетиленовий пакет, паспорт та написаний на руці номер телефону. Його батьки були змушені залишитися в Україні.
Це також стосується більшості неповнолітніх українців без супроводу, розміщених в установах по всій Чехії. Через війну сім’ям довелося роз’єднатися. Хоча українські діти мають законних представників, у Чехії вони зовсім одні.
«Кожну дитину, яка приїжджає до Чехії без супроводу, спочатку мають зареєструвати в органі соціального та правового захисту дітей, який потім приймає рішення про їхнє подальше розміщення відповідно до потреб і можливостей дитини. Їхнім обов’язком є завжди пропонувати найкращий варіант для влаштування, який відповідатиме індивідуальним потребам кожної дитини. Суди, які вирішують питання про влаштування дитини до закладу, визначають місце, де їй забезпечать належний індивідуальний догляд», – описує процедуру речниця Міністерства освіти Анета Леднова.
Спроба повернутися до сімей
Чеська система догляду за неповнолітніми розраховує на допомогу спеціальних навчально-виховних установ, таких як дитячі будинки чи центри виховної роботи. Завдяки цьому доглядати за неповнолітнім можна зазвичай до 24 годин.
«Догляд у таких установах відповідає догляду за чеськими дітьми в подібних закладах, але з деякими додатковими послугами, такими як використання перекладачів, юридична консультація або збільшення кількості уроків чеської мови», – додає Леднова.
За можливості персонал також намагається відправити неповнолітніх до якоїсь родини. Однак лише за умови, що вони можуть за ними доглядати.
«Ними можуть опікуватися люди, які здатні про них піклуватися, навіть якщо про них ще не знали, коли неповнолітні прибули до Чехії, тобто навіть якщо неповнолітні вже перебувають у закладі», – пояснює голова відділу соціальних питань у Празі 5 Йозеф Вацек.
Це стосується і двох хлопчиків, які наразі живуть у селищі Пшов. До першого з них мають приїхати батьки з Болгарії, які вирішать, чи поїде він з ними. Частина сім’ї іншого юнака вже приїхала до Праги, тож із центру він міг би переїхати до них.
