Článek
Дитячі іграшки та гриль свідчать про те, що футбольні котеджі біля поля у празькому районі Вінорж використовуються з іншою метою. З весни тут живе близько двадцяти українських біженців.
«Роздягальні якраз збиралися знести. Ми швидко відремонтували їх, зробили душові, кухні тощо», – пояснює мер району Вінорж Міхал Біскуп, що вони тимчасово продовжили термін використання будівлі, яка вже не була придатна навіть для футболістів. Крім того, інших біженців вони поселили у віллі, яка також потребує ремонту.
Příběhy Ukrajinek. Історії українок
Přinášíme vám příběhy ukrajinských žen, které se navzdory válce rozhodly zůstat doma.
Розповідаємо історії українських жінок, які попри війну вирішили залишитися вдома.
Проте нині у муніципалітеті вирішують, що буде з біженцями далі. Обидва об’єкти, як котеджі, так і вілла, можуть використовуватися до жовтня.
Так само до кінця жовтня близько тридцяти біженців повинні покинути табір біля річки Бероунка в містечку Ржевніце, де живе майже 4 тисячі осіб. «Вони вже три місяці знають, що на зиму їм треба виселятися. Звісно, прямими обігрівачами опалювати приміщення не можна», – розповідає виданню Seznam Zprávy власник табору Штефан Оршош. А також додає, що пошуком житла у цьому районі мають зайнятися самі біженці.
«Я щодня звертаю їхню увагу на це», – стверджує власник. Однак, за його словами, жінки з дітьми, які тут проживають, поки не сприймають це серйозно.
Біженці мають залишити табір у Ржевніце до кінця жовтня. Власник переживає, що взимку будиночки не опалюватимуться.
«Більшість людей хочуть залишитися тут, до школи тут ходять і їхні діти», – розповідає власник табору, додаючи, що навіть мерія не знає, як вирішити цю ситуацію. «У місті запитали, що з ними буде, а я відповів, що не знаю», – каже Штефан Оршош.
Серцем досі в Україні
З весни празький район Вінорж опікувався близько 120 українськими біженцями, але протягом літа майже 40 людей повернулися на Батьківщину чи переїхали до іншої країни.
За словами місцевої координаторки Катержіни Гайкової, більшість біженців, що залишилися, ще не вирішили, що вони робитимуть восени.
«Приблизно десять відсотків – це люди, які знають, що залишаться тут, бо їм нікуди повертатися, або вони вирішили, що бачать тут своє майбутнє. Тоді їхня мотивація повністю інтегруватися набагато більша. Інші ж головою знаходяться тут, а серцем – в Україні. Вони чекають, коли ситуація заспокоїться, і повернуться», – каже координаторка.
Насправді таке ставлення кидає «виклик» самому району міста – переселити 22 людини з тимчасових приміщень. Представникам району вдалося домовитися з муніципалітетом Праги про альтернативне проживання біженців у готелі у районі Височани. Проте переїхати погодилася лише половина біженців.
«Ми з мером провели для людей зустріч, де показали їм приміщення, пояснили, що деякі наші об’єкти обмежені в часі. Ми намагалися мотивувати їх скористатися пропозицією муніципалітету та переїхати. Дехто цим скористався, але далеко не всі», – каже Катержіна Гайкова.
«Це сезонні котеджі. У мінус двадцять у футбол не грають. Тож якщо я враховую нашу середню температуру, то в жовтні котел обігріє приміщення кільком людям. Але вони точно не придатні для проживання у мінус десять. Це неможливо», – додає мер Міхал Біскуп.
Роздягальня переобладнана під квартиру. Біженці можуть залишатися тут лише до жовтня. Взимку футбольні котеджі опалювати не можна.
У них є робота, тому безкоштовно лише до кінця року
Біженців розмістили і у літньому будинку біля відкритого басейну у місті Чеський Дуб Ліберецького краю. Однак мер Їржі Мілер каже, що протягом весни та літа ситуація вирішилася сама собою, оскільки біженці повернулися на Батьківщину. «Це були матері з дітьми, і їхні родини приїхали їх забрати», – розповідає Їржі Мілер.
У містечку Чеський Дуб мерія продовжує опікуватися дев’ятьма з 35 початкових біженців. Однак навіть тут сім’ї отримали ультиматум. Безкоштовно проживати у міських квартирах вони можуть лише до кінця цього року.
«Муніципалітет за це не платить, ми отримуємо гроші від держави, але який в цьому сенс, коли, наприклад, чоловік працює, діти ходять до школи, але живуть вони безкоштовно», – каже мер Їржі Мілер, додаючи, що місто цікавиться ситуацією сімей, які залишилися у Чеському Дубі і почали облаштовуватися.
Навпаки, у Віноржі ситуацію з біженцями, розміщеними в міських квартирах, хочуть вирішувати повільніше. «Ми домовилися, що як тільки вони знайдуть роботу, ми будемо вимагати від них гроші за оренду. Але невеликі. Спочатку, можливо, тисяча крон, потім дві тисячі, потім три тисячі. І якби вони хотіли бути тут і наступного року, ми б просили 109 крон за квадратний метр», – каже мер району Вінорж Міхал Біскуп, додаючи, що це близько чверть ціни, якщо порівнювати з комерційною орендою.
Згідно з дослідженням, опублікованим у серпні, приблизно третина українських біженців досі проживає у нежитлових приміщеннях Чехії.
